ГОРНІЦ
Раса, котра змогла налагодити своє життя у високих горах та складному клімату півночі. На цій сторінці Енциклопедії світу ви можете детально ознайомитись із особливостями горніц.
СИСТЕМА ГІР МЕНАТІЯ
Імперією ходить дві думки: хто такий Карпо Менатій, і чому гори на півночі називаються його прізвищем. Архіви, скоріш за все, скажуть, що це дослідник, котрий уперше піднявся у гори, на честь кого їх і назвали. Друга ж думка стверджує, що Ментій був першим горніц, що покинув кордони свого поселення, зустрівся з іншими расами та всім доводив, що то його гори, гори Менатія. Але це було давно і вже мало кого цікавить.
Гори укриті густими лісами, і не зважаючи на складний клімат, флора і фауна тут доволі багаті. Найпоширенішими мешканцями лісу є вовк білий та бурий ведмідь, а серед травоїдних - зайці та горінки, рідко стрічається довгошерстий лось. Полюють горніц майже на всіх тварин у лісах, як не заради м’яса, так заради хутра чи шкіри. Розповсюдженою свійською твариноє є рацка, дика вівця, котру із часом зробили винятково свійською — забезпечує горніц м’ясом та вовною, користуються великою шаною, кажуть, завдяки цим вівцям, горніц і залишаються жити на півночі. У якості транспорту північний народ використовує гірських коней, що дещо схожі на довгошерстих лосів, або ж запрягають у сани їздових собак. Флора переважно представлена морозостійкими хвойними породами дерев; на півдні регіону зустрічаються берези, вільхи, верби та височенні секвоядендрони.
На сході регіону горніц знаходиться найбільше озеро Імеперії, котре займає приблизно п’яту частину площі всієї території регіону — Аквіте. Це озеро, окрім ще купки дрібних, що навіть не зображаються на мапі, посідає найперше місце серед водойм, де активно виловлюють рибу; друге місце, власне, у розлогої річки Кіта. Аквіте має настільки велику площу, що не можливо побачити протилежного берега, тому багато рибалок роками живуть на човнах, годуючи майже всі міста. А от у середині зими, поблизу берегів, коли лід стає кілька метрів у товщину, тут люблять збиратися люди та ковзати на ковзанах, кажуть: на Аквіте не ковзав — життя не жив.
Регіон горніц вирізняється своїм кліматом, як і регіон панстантів, але вже в протилежному напрямку: на півдні вічне сонце, на півночі — вічний сніг. Календарно зима триває як і у всіх регіонах — три місяці, а от кліматична зима триває з ябрю (третій місяць осені) до кити (другий місяць весни). Зима доволі сувора, літо прохолодне і коротке, не встигаєш находитися в легкому одязі. Температура літа не переважає 27 градусів за цельсієм, а взимку опускається до -40.
РОГАТІ З ГОСТРИМИ ВУХАМИ
Горніц — раса, що вирізняється серед інших своїми рогами різноманітної форми та довжини, гострими вухами та вигнутими гомілками. Шкіра блідих відтінків бежевого кольору, хоча іноді можна зустріти мешканців дуже віддалених поселень, у котрих шкіра доволі засмагла, через відбивання сонячних променів від снігу. Колір очей зелених або блакитних відтінків, брунатні зустрічаються дуже рідко, також нечастим є срібний колір райдужки. Структура волосся переважно пряма, рідше - хвиляста, а кудрява — зовсім рідко, колір пасм зазвичай світлих відтінків, стрічаються також рудуваті та світло-коричневі. У волосся горніц є одна особливість, якої немає у жодних інших рас — це пігментація. Іноді можна зустріти осіб, у котрих у коренів волосся світле, а до кінчиків темніє і стає чорним або рудуватим. Досі пояснення цьому явищу немає, проте виглядає справді ефектно. З особливою турботою чоловіки-горніц ставляться до своїх борід, хоча в осіб до 35-ти років рідко у кого можна їх побачити. З усіх рас горніц пощастило, або ж ні, мати найдовшу середню тривалість життя — 164 роки, а вік повноліття настає з 19-ти.
Представники цієї раси мають міцний та важкий скелет, що допомагає їм утримуватись на поверхні під час заметілі за рахунок збільшення сили тяжіння та тиску, проте це заважає горніц плавати: ця раса приречена на те, щоб ніколи не навчитись плавати. Міцні кістки зменшують імовірність переломів, адже пробиратися гущавинами лісу доволі важко і небезпечно, але в той же час це часто призводить до проблем із суглобами. М’язи ніг теж доволі сильні, особливо литки: окрім того, що вони дещо вигнуті назад, так м’язи додають візуальної вигнутості.
Роги горніц - це унікальні відростки, що складаються з двох частин: кісткової основи, або живої частини, та кератинового шару, мертвого шару. Жива частина — це частина черепа та м’язів, що поступово збільшується від народження до закінчення формування довжини десь у віці 6-7-ми років. Кератиновий шар — це тверда білкова речовина, як і нігті, яка може відновлюватись, якщо її дещо пошкодити. Але не відміну від мертвого шару, кісткова основа не відновлює свою довжину. Зазвичай горніц мають лише одну пару симетрчних ріг, проте трапляються дуже рідкі випадки, коли в особи можна помітити додаткові горбики - недорозвинені роги поруч з повноцінними. Ще більш рідкими зустрічаються випадки наявності кількох повноцінних пар ріг.
Горніц — раса, що вирізняється серед інших своїми рогами різноманітної форми та довжини, гострими вухами та вигнутими гомілками. Шкіра блідих відтінків бежевого кольору, хоча іноді можна зустріти мешканців дуже віддалених поселень, у котрих шкіра доволі засмагла, через відбивання сонячних променів від снігу. Колір очей зелених або блакитних відтінків, брунатні зустрічаються дуже рідко, також нечастим є срібний колір райдужки. Структура волосся переважно пряма, рідше - хвиляста, а кудрява — зовсім рідко, колір пасм зазвичай світлих відтінків, стрічаються також рудуваті та світло-коричневі. У волосся горніц є одна особливість, якої немає у жодних інших рас — це пігментація. Іноді можна зустріти осіб, у котрих у коренів волосся світле, а до кінчиків темніє і стає чорним або рудуватим. Досі пояснення цьому явищу немає, проте виглядає справді ефектно. З особливою турботою чоловіки-горніц ставляться до своїх борід, хоча в осіб до 35-ти років рідко у кого можна їх побачити. З усіх рас горніц пощастило, або ж ні, мати найдовшу середню тривалість життя — 164 роки, а вік повноліття настає з 19-ти.
Представники цієї раси мають міцний та важкий скелет, що допомагає їм утримуватись на поверхні під час заметілі за рахунок збільшення сили тяжіння та тиску, проте це заважає горніц плавати: ця раса приречена на те, щоб ніколи не навчитись плавати. Міцні кістки зменшують імовірність переломів, адже пробиратися гущавинами лісу доволі важко і небезпечно, але в той же час це часто призводить до проблем із суглобами. М’язи ніг теж доволі сильні, особливо литки: окрім того, що вони дещо вигнуті назад, так м’язи додають візуальної вигнутості.
Роги горніц - це унікальні відростки, що складаються з двох частин: кісткової основи, або живої частини, та кератинового шару, мертвого шару. Жива частина — це частина черепа та м’язів, що поступово збільшується від народження до закінчення формування довжини десь у віці 6-7-ми років. Кератиновий шар — це тверда білкова речовина, як і нігті, яка може відновлюватись, якщо її дещо пошкодити. Але не відміну від мертвого шару, кісткова основа не відновлює свою довжину. Зазвичай горніц мають лише одну пару симетрчних ріг, проте трапляються дуже рідкі випадки, коли в особи можна помітити додаткові горбики - недорозвинені роги поруч з повноцінними. Ще більш рідкими зустрічаються випадки наявності кількох повноцінних пар ріг.
Пара горніц
КУЛЬТУРА ГІРСЬКОГО РЕГІОНУ
Горніц дуже люблять гарно одягатися, як і ліони, але холодний клімат часто може цьому заважати. Вони щодня намагаються вдало підібрати одяг, скомбінувати його, зробити гарну зачіску та справити хороше враження на оточуючих, хоча все таки вони здебільшого роблять це для себе. Верхнім одягом слугують шуби із хутра диких тварин та пальта, зшиті із декількох шарів тканини та з хутровою прокладкою. Також, для одягу використовують замшу та дублену шкіру. Для натільного одягу найчатіше викристовують вовну або бавовну. Як і для кожної раси, у горніц є свій, притаманний тільки їм, вид орнаментів — це геометричні фігури, що утворюють довгий і складний візерунок. Найбільш розповсюдженою фігурою є трикутник, кажуть, він нагадує людям про їхній дім — гори; деякі вважають, що це самозакохані жителі півночі акцентують увагу на своїх гострих ріжках. Окрім орнаменту, також розповсюдженні візерунки із тваринними сюжетами. Рогата раса любить яскраві кольори, тому тканини часто яскраво фарбуються природними барвниками, такими як: кармін, березовим листям, вайдою, куркумою. Найбільш розповсюдженим видом взуття є унти та шкіряні чоботи, але влітку горніц надають перевагу тканинному легкому взуттю. У сувору погоду високі роги горніц захищають наматуванням шарів тканини та рацкарами — високими шапками з хутра рацок або інших тварин, а власники маленьких ріжок часто обмежуються шапками або відлогами.
Їжа у горніц відіграє дуже важливу роль: вона і зігріває, і дарує насолоду. Як не дивно, більшість страв у горах це гарячі супи, набільш популярними є рибна юшка Аквіте та бульйон з горінки. Також, завядки багатству озера на сході, кухня рогатих багата на рибні страви. М’ясо займає друге місце з полярності у вживанні: тут його їдять і сирим, і смаженим, і в’яленим, і вареним, і запеченим; вживають здебільшого м’ясо горінки, довгошерстого лося, амірану, різних видів оленів та зайців. Завдяки свійським тваринам, зокрема рацкам — горніц мають молоко, з котрого роблять смачний сир та інші кисло-молочні продукти.
Будівлі горніц зводять із дерев, яких навколо безмежна кількість. Деякі віддалені народи ведуть кочовий спосіб життя і оселі свої зводять із шкур оленів, для стійкості підпирають палатки камінням, підлогу також застеляють шкурами тварин. У міцних постійних будинках підлога переважно викладена камінням, тому для тепла їх також застеляють шкурами або килимами. Килими виконують функцію не тільки зігріваючу, а й естетичну: горніц прикрашають різноманітними килимами стіни, на них зображають і пейзажі, і сюжети міфів, і зображення богів, і різноманітні орнаменти. Меблі, як можна здогадатися, у горніц теж не прості: вони обов’язково мають бути якось прикрашені, чи то майстерним різьбленням, чи то розписами фарб. Окрім килимів, стіни прикрашають і мисливськими трофеями: шкури тварин, їхні голови, опудала. Декор осель часто відображав рід діяльності його жителів. У центрі приміщення завжди стоїть або піч, або розводиться вогнище; в залежності від розміру будівлі, джерел тепла та світла може бути декілька. Але в сучасності все більше будинків починають бути оснащені централізованим опаленням завдяки металевим трубам та гарячій воді.
Музика є невід’ємною частиною життя мистецьких горніц. Музика супруводжує їх на будь-якому святі, музикою тут часто розказують цілі історії, музика допомагає реалізуватися у житті. Яких тільки музичних інструментів у цих краях не спіткаєш… Найчастіше можна зустріти барабани та бубни, рогаті люблять прикрашати їх усім, чим тільки можна, деякі з них дуже схожі на ритувальні барабани мір. Також популярністю користуються струнні інструменти, зокрема тальхарпа та арфи різних форм та з різною кількістю струн, скрипка, віолончель. Іноді можна почути звучання дримби.
Горніц, як і ліони, відрізняються від інших рас ще й окремими елементами етикету. Зокрема, одна з деталей: чоловіки горніц на вулиці завжди мають ховати свої роги, не залежно від довжини та погоди, проте в приміщені можна ходити без прикривання голови. Оголюючи роги на вулиці, чоловік кидає виклик на дуель іншому, і якщо опонент приймає виклик, то теж має оголити свої роги. Такі дуелі можуть виникати на основі будь-яких суперечок: через жінок (що трапляється найчастіше), через точку зору, через здобич, з метою з’ясування першинства тощо. Це зумовлено тим, що горніц дуже поважно ставляться до будівль інших, оскільки всі знають, як складно їх зводити в суворих умовах півночі, тому влаштовують двобій на рогах за межами приміщення, щоб ненароком не зруйнувати його.
МИСТЕЦЬКІ
Богиня мистецтва і покровителька горніц — Кайно, не дарма отримала таке звання: за своє життя вона досягла високої майстерності у всіх напрямках мистецтва: образотворчому, літератруному, музичному, театральному, архітектурному і так далі. Окрім власних досягнень, вона була і музою для інших митців, тому ті, хто звертається у молитвах до Кайно, часто просять у неї натхнення. На іконах богиню зображають із щістьма рогами, де кожен ріг відповідає певному напрямку мистецтва, проте за словами нащадків, Кайно мала двоє повноцінних ріг, і двоє недорозвинених горбиків. Як і у всіх інших рас, у горніц покровителькою стала богиня саме мистецтва не просто так: у північному регіоні творчість розвинена найбільше, ніж серед інших рас.
За мистецтво вважають все: повсякдені розмови, побутові речі, професійна діяльність, природа та інше творіння Божества. Картини художників з цього регіону прикрашають оселі й інших рас, твори рогатих письменників заворожують сюжетом іншоземельних мешканців, більша кількість архитекторів, що працювала над будівництвом центрально регіону — горніц, навіть кажуть, що всі музичні інструменти були вигадані тут, а потім подаровані іншим расам. Батьки ще з народження дитини чекають, аби відправити свою дитину у підмайстри до когось.
За статистикою, серед представників північної раси, налічується найбільша кількість курців, це не дивно, оскільки за словами Кайно: «Натхення живе в димі». Паління тут не обмежується віком, вживання алкоголю дозволяється ще задовго до повноліття, ще й вживання психоактивних речовин тут доволі розповсюджено. Серед інших рас, через це, горніц вважаються найбільш дивакуватими.
Богиня мистецтва і покровителька горніц — Кайно, не дарма отримала таке звання: за своє життя вона досягла високої майстерності у всіх напрямках мистецтва: образотворчому, літератруному, музичному, театральному, архітектурному і так далі. Окрім власних досягнень, вона була і музою для інших митців, тому ті, хто звертається у молитвах до Кайно, часто просять у неї натхнення. На іконах богиню зображають із щістьма рогами, де кожен ріг відповідає певному напрямку мистецтва, проте за словами нащадків, Кайно мала двоє повноцінних ріг, і двоє недорозвинених горбиків. Як і у всіх інших рас, у горніц покровителькою стала богиня саме мистецтва не просто так: у північному регіоні творчість розвинена найбільше, ніж серед інших рас.
За мистецтво вважають все: повсякдені розмови, побутові речі, професійна діяльність, природа та інше творіння Божества. Картини художників з цього регіону прикрашають оселі й інших рас, твори рогатих письменників заворожують сюжетом іншоземельних мешканців, більша кількість архитекторів, що працювала над будівництвом центрально регіону — горніц, навіть кажуть, що всі музичні інструменти були вигадані тут, а потім подаровані іншим расам. Батьки ще з народження дитини чекають, аби відправити свою дитину у підмайстри до когось.
За статистикою, серед представників північної раси, налічується найбільша кількість курців, це не дивно, оскільки за словами Кайно: «Натхення живе в димі». Паління тут не обмежується віком, вживання алкоголю дозволяється ще задовго до повноліття, ще й вживання психоактивних речовин тут доволі розповсюджено. Серед інших рас, через це, горніц вважаються найбільш дивакуватими.
Богиня мистецтва і покровителька горніц - Кайно
ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО СМЕРТІ
Горніц, як і міра, ставляться до традицій з особливою шаною. Новонароджених горніцяток (дітей на північних територіях називають горніцятками) закутують у самостійно вишитий матір’ю або батьком рушник, котрий слугуватиме ще й ковдрою. Рушник прикрашають візерунками, які несуть свій особливий сенс; кажуть, що саме вишивка оберігатиме дитя до віку, поки не підростуть ріжки, тобто 6-7-ми років. Протягом тижня після народження в оселі має стояти тиша, дорослі розмовляють лише пошепки, намагаються не гриміти речами, уникають будь-яких конфліктів. Це пов’язано із тим, що у цей період боги, котрим батьки молилися протягом вагітності, спілкуються з немовлям та дають йому свої настанови. І тільки з наступного тижня дитя знайомлять з навколишнім світом та родичами.
Горніц рідко створюють пари на все життя, на відміну від пер. Також зустрічаются часті випадки, коли у стосунках знаходяться не двоє людей, а декілька, тобто поліаморія. Але коли в таких союзах народжується дитина, батьками вважаютсья лише двоє: чоловік та жінка. Одруження ж можливе лише для двох осіб, а одна людина не може перебувати у кількох шлюбах одночасно. У горніц є особливий метод з’ясування, чи підходять люди одне одному: партнери зв’язують свої роги метровою ниткою та мають прожити разом протягом тижня. Ті, хто не витримають таке життя — перестають замислюватись над одруженням та залишаються друзями або розходяться назавжди. А от ті, хто витримає — одружуються.
За повір’ям горніц, якщо неправильно похоронити мертве тіло, а саме не виконати або виконати неправильно Смертний ритуал, то Божество не надасть душі нового тіла, а зробить його образом лісової химери: чи то дерев’яним вовком, чи то вепрем-всежером, чи то вовкотілом, чи то іншою істотою із довгого списку химер. Але в той же час, ці химери (окрім дерев’яного вовка) можуть отримати другий шанс на реінкарнацію: коли з’їдять кількість мертвих тіл, рівну до віку їхної власної смерті. Так, коли хтось з нащадків знає, що його родича неправильно похоронили, може написати у заповіті, щоб його тіло залишили у лісі, поки його не зайде його пращур. Але метод кремації тіла, як і в інших рас, залишається доволі розповюдженим. Тут прах можуть залишити для Розмови долі під деревом у лісі, можуть підготувати для нього саджанець, а також можуть утопити на дні озера Аквіте, де душа матиме повноцінний спокій. Тому у гірському регіоні можна зустріти як і звичний для всіх метод кремації, так і спосіб залишення мертвого тіла лісовим химерам.
Під час Смертного ритуалу мерцю обов’язково необхідно прикрасити обв’язуванням нитками різного кольору, де кожна з них має символізм, роги. Ієрей або ікок, як іноді кажуть самі горніц — вершиногод, має вимити тіло в розталому снігу та намастити сосновою олією. До ящику, в котрому буде спалюватись або залишатись глибоко в лісі тіло, — хйори, клалися інструменти або дуже цінні для померлого речі, разом з тим родичі або знайомі мають покласти до хйори або записку або річ, котрі символізують їхній зв’язок із померлим. Людину принято хоронити у її найкращому одязі і з її улюбленими речами. Раніше цей ритуал могли виконувати будь-де, проте зараз наголошують на тому, що для повноцінного ритуалу виконувати його треба виключно в місцевих автохоніях.
Горніц, як і міра, ставляться до традицій з особливою шаною. Новонароджених горніцяток (дітей на північних територіях називають горніцятками) закутують у самостійно вишитий матір’ю або батьком рушник, котрий слугуватиме ще й ковдрою. Рушник прикрашають візерунками, які несуть свій особливий сенс; кажуть, що саме вишивка оберігатиме дитя до віку, поки не підростуть ріжки, тобто 6-7-ми років. Протягом тижня після народження в оселі має стояти тиша, дорослі розмовляють лише пошепки, намагаються не гриміти речами, уникають будь-яких конфліктів. Це пов’язано із тим, що у цей період боги, котрим батьки молилися протягом вагітності, спілкуються з немовлям та дають йому свої настанови. І тільки з наступного тижня дитя знайомлять з навколишнім світом та родичами.
Горніц рідко створюють пари на все життя, на відміну від пер. Також зустрічаются часті випадки, коли у стосунках знаходяться не двоє людей, а декілька, тобто поліаморія. Але коли в таких союзах народжується дитина, батьками вважаютсья лише двоє: чоловік та жінка. Одруження ж можливе лише для двох осіб, а одна людина не може перебувати у кількох шлюбах одночасно. У горніц є особливий метод з’ясування, чи підходять люди одне одному: партнери зв’язують свої роги метровою ниткою та мають прожити разом протягом тижня. Ті, хто не витримають таке життя — перестають замислюватись над одруженням та залишаються друзями або розходяться назавжди. А от ті, хто витримає — одружуються.
За повір’ям горніц, якщо неправильно похоронити мертве тіло, а саме не виконати або виконати неправильно Смертний ритуал, то Божество не надасть душі нового тіла, а зробить його образом лісової химери: чи то дерев’яним вовком, чи то вепрем-всежером, чи то вовкотілом, чи то іншою істотою із довгого списку химер. Але в той же час, ці химери (окрім дерев’яного вовка) можуть отримати другий шанс на реінкарнацію: коли з’їдять кількість мертвих тіл, рівну до віку їхної власної смерті. Так, коли хтось з нащадків знає, що його родича неправильно похоронили, може написати у заповіті, щоб його тіло залишили у лісі, поки його не зайде його пращур. Але метод кремації тіла, як і в інших рас, залишається доволі розповюдженим. Тут прах можуть залишити для Розмови долі під деревом у лісі, можуть підготувати для нього саджанець, а також можуть утопити на дні озера Аквіте, де душа матиме повноцінний спокій. Тому у гірському регіоні можна зустріти як і звичний для всіх метод кремації, так і спосіб залишення мертвого тіла лісовим химерам.
Під час Смертного ритуалу мерцю обов’язково необхідно прикрасити обв’язуванням нитками різного кольору, де кожна з них має символізм, роги. Ієрей або ікок, як іноді кажуть самі горніц — вершиногод, має вимити тіло в розталому снігу та намастити сосновою олією. До ящику, в котрому буде спалюватись або залишатись глибоко в лісі тіло, — хйори, клалися інструменти або дуже цінні для померлого речі, разом з тим родичі або знайомі мають покласти до хйори або записку або річ, котрі символізують їхній зв’язок із померлим. Людину принято хоронити у її найкращому одязі і з її улюбленими речами. Раніше цей ритуал могли виконувати будь-де, проте зараз наголошують на тому, що для повноцінного ритуалу виконувати його треба виключно в місцевих автохоніях.
Регіон горніц на карті Імперії
ПРЕДСТАВНИКИ РАСИ В МАЛЬОПИСІ
Ада Екзенфйон
Ріяна Екзенфйон
Дем'ян Екзенфйон