МІРА
Раса, що мешкає на рівнинах Імперії та відрізняється від інших цікавим устроєм життя. На цій сторінці Енциклопедії світу ви можете детально ознайомитись із особливостями мір.
СТЕПИ ТА ЛІСИ
На сході від центрального регіону та на півдні від регіону пер розташовується найбільш сприятливий для життя шматок землі, де приємний клімат, де родючі ґрунти, де різноманітна флора і фауна — регіон мір.
Більша частина землі — це поля, на котрих вирощується їжа для всієї Імперії, менша частина — листяні ліси, в котрих водиться удосталь здобичі для полювання, а води річок завжди багаті на рибу. Ґрунти збагачені великою кількістю мінералів, що добре відображається на аграрному розвитку регіону. Можна навіть сказати, що він є найбагатшим з усіх регіонів, що може дещо обурити гордовитих ліонів.
Що степова зона, що зона лісів є прихистком для великої кількості тварин, частину з них міра змогли приборкати та використовувати у господарстві. Окрім як звичних корів, кіз та коней, міра часта випасають на своїх полях тварин інших регіонів, маючи з того додатковий заробіток. Кажуть, що найперший приборканий вовк і всі майбутні собаки — то є заслуга мір. Ще однією з різноманітностей цього регіону є самі міста: будинки будуются з усього поспіль: і з каміння, і з дерева, і з землі; приємний клімат дозволяє проводити більшу частину року на дворі, без потреби у додатковому зігріванні. У періоди зими вся північна частина вкривається невеликим шаром снігу, на півдні він буває рідко. Тварини лісу впадають у сплячку, а на полях нічого не родить — це періоди для полювання, рибальства та ремесла.
НАПРАЦЬОВАНІ У ПОЛЯХ
Міра — раса, що має найменше зовнішніх особливостей серед інших. Їхні вуха мають звичайну закруглену форму, жодних відростків у вигляді крил чи хвоста також не знайдено. Проте на шкірі мір є чорні смуги товщіною приблизно сантиметр, які найчастіше тягнуться від обличчя до передплічч, або від передплічч до литок, утворюючи незрозумілі індивідуальні візернуки. Мала кількість особливостей є найбільшою особливістю мір.
Колір волосся зустрічається від найсвітлішого до найтемнішого, структура ж переважно пряма, хвилясте та кудряве трапляється, але рідко. Чоловіки цього регіону перші, після горніц, відрощують бороди чи вуса, сумлінно за ними доглядають та дуже ними гордяться. Взагалі волосся для мір є чимось сакральним, і вони дуже рідко його стрежуть, найчастіше заплітають у коси чи ховають під головним убором, а якщо вже і зрізають — то спалюють, подалі від чужих очей. Очі переважно зелених та блакитних відтінків, рідше — брунатних. Колір шкіри бежевий, варіативних відтінків в залежності від пори року: улітку більш темних, узимку - більш світлих.
Від інших рас вони також вирізняються своєю фізичною силою та витривалістю, що дозволяє їм довго працювати, правда, після цього завше слідує гарний відпочинок. Імунітет у мір також доволі сильний, але казати так про всіх осіб не можна: тіла бувають різні.
Серед представників польової раси таки розповсюджені вірусні захворювання та фізичні травми, а місцева медецина, котра складається переважно з рослинних настоянок, доволі слабка, щоб боротися з усіма поспіль хворобами. Тривалість життя, у порівнні з іншими расамиі, і не довга, і не коротка — середній вік — 122 роки, а вік повноліття, як і у пер, починається з 18-ти років.
Міра — раса, що має найменше зовнішніх особливостей серед інших. Їхні вуха мають звичайну закруглену форму, жодних відростків у вигляді крил чи хвоста також не знайдено. Проте на шкірі мір є чорні смуги товщіною приблизно сантиметр, які найчастіше тягнуться від обличчя до передплічч, або від передплічч до литок, утворюючи незрозумілі індивідуальні візернуки. Мала кількість особливостей є найбільшою особливістю мір.
Колір волосся зустрічається від найсвітлішого до найтемнішого, структура ж переважно пряма, хвилясте та кудряве трапляється, але рідко. Чоловіки цього регіону перші, після горніц, відрощують бороди чи вуса, сумлінно за ними доглядають та дуже ними гордяться. Взагалі волосся для мір є чимось сакральним, і вони дуже рідко його стрежуть, найчастіше заплітають у коси чи ховають під головним убором, а якщо вже і зрізають — то спалюють, подалі від чужих очей. Очі переважно зелених та блакитних відтінків, рідше — брунатних. Колір шкіри бежевий, варіативних відтінків в залежності від пори року: улітку більш темних, узимку - більш світлих.
Від інших рас вони також вирізняються своєю фізичною силою та витривалістю, що дозволяє їм довго працювати, правда, після цього завше слідує гарний відпочинок. Імунітет у мір також доволі сильний, але казати так про всіх осіб не можна: тіла бувають різні.
Серед представників польової раси таки розповсюджені вірусні захворювання та фізичні травми, а місцева медецина, котра складається переважно з рослинних настоянок, доволі слабка, щоб боротися з усіма поспіль хворобами. Тривалість життя, у порівнні з іншими расамиі, і не довга, і не коротка — середній вік — 122 роки, а вік повноліття, як і у пер, починається з 18-ти років.
Пара мір
РІЗНОМАНІТНА КУЛЬТУРА
Міра вкладаються не тільки у тяжку працю, а і у власну культуру. Одяг у них - окремий вид мистецтва: різноманітні крої, яскраві тканини, неповторні вишивки-орнаменти, котрі складаються із символів, що характеризують різні стихії: вогонь, землю, воду та повітря. Найбільш популярним елементом одягу є льняна сорочка, прикрашена вишивкою на рукавах та нижньому краї - розшитка, яка часто одягається на голе тіло. Також популярні вишиті пояси, як у ліонів, але одягаються тільки на свята та не мають дуже важливого значення для кожної особи. Як було вказано - переважна кількість одягу шиється з льону, окрім того часто стрічаються тканини з коноплі та вовни. Взимку міра носять переважно шуби із впольованих тварин, або ж дублянки із вирощених для того тварин. Літнє взуття це переважно легкі капці з тканини або сплетені з очерету шльопанці, взимку - важкуваті, часто великі, чоботи із шкіри та хутра всередині. Для захисту від соняних променів використовують солом’яні брилі або косинки.
Страви цього регіону теж різноманітні: на будь-який смак. Найбільш простими і розповсюдженими є вироби з тіста, до речі, регіональною стравою тут вважваються звичайнісінькі коржики, котрі подаються як самостині страви із додаванням м’яса чи овочей, або ж як додаток до супів. Страви із риби не такі розповсюджені, як у регіоні ліонів, проте теж радують своїм смаком польову расу. М’ясо займає друге за популярністю місце серед їжі. Каву, на відміну від панстантів, міра майже не п’ють, вони надають перевагу заварним чаям чи компоту із ягід, рідше - молоку.
Облаштування осель у мір менш просте, ніж у їхніх сусідів - пер, проте там все одно можна побачити багато речей. У кожній хаті завжди є велика піч, котра часто займає одну третю простору; її використовують для опалення та приготування їжі, чато на них сплять. У кількаквартирних будинках переважно два-три поверхи у висоту, піч знаходиться на першому поверсі у вітальній залі, де провести свій вільний час можуть всі мешканці будинку, а опалення розноситься водою через труби. Обідні столи зазвичай дуже довгі, адже міра люблять влаштовувати різні святкування та запрошувати своїх знайомих. Різнобарвний у мір не тільки одяг, а й стіни: дуже часто їх розписують всередині, або завішують вишитими гобеленами, рушкниками чи шкурами впольованих тварин. Полиці заповнені переважно посудом або інструментами, рідше - книгами.
Може, горніц того не хочуть визнавати, але саме у мір найбільший список створених пісень та музики: вони люблять співати, і пісні супроводжують їх постійно. Бажаєте почути пісню про жнива? — є така. Хочете проспівати щось у тіні для відпочинку? — безліч варіантів. Сталось горе, і хочеться його якось виразити? — для цього є музичні інструменти. Немає жодних обмежень — тут тобі і дудки, і барабани, і різноманітні струнні.
Хоч міра і не мають яскравих зовнішніх особливостей, вони мають особливе яскраве культурне життя, зокрема це помітно у їхній забобонності та шаманстві. Міра постійно захищають себе та свої володіння різними амулетами та замовляннями від Темної частини Божества, що були породжені для підтримання рівноваги світу. Провідне місце займають пахощі, кожен аромат несе свою силу та забирає щось від того, хто її аромат вдихає. Найбільш популярною такою пахощю є та, яка забирає від людини її енергію, та забезпечує оселю злагодою. Але виготовляти такі чародійні речі можуть тільки шамани, які сумлінно тому навчаються у своїх попередників. Кажуть, шаманами назначено стати тим, хто має нести силу Божества, але не таку сильну, як несуть її ієрей або ікоки — найближчі до богів служителі. Переважна кількість архатів (головні служителі храму) опиняється в автохоніях (храмах) тільки після навчання у Кавтаїрському головному храмі, але на території регіону мір, архатами найчастіше стають шамани. Крім того, вони також виконують роль лікарів та вчителів, та й взагалі, супроводжують кожну людину протягом її життя. Дуже часто до них ходять звичайні люди з метою дізнатись свою долю чи попрохати пораду для вирішення проблем, тоді ж шамани використовують різні рослинні настоянки та гадають на смужках мір, читаючи іх шлях. Деяка ж частина населення їх боїться, через що шамани часто напускають на них лихі замовляння, у якості помсти.
НІ ДНЯ БЕЗ РОБОТИ
Міра опинились під покровительством бога працьовитості та родючості Дарія, що сам є представником цієї раси, і за своє життя не мав ні дня без роботи.
Для них виснажливий і продуктивний день є звичайним, робота їх рятує від нудьги, а нудьга, за їхніми словами — вбиває. Але працють вони не просто так, а щоб потім файно відсвяткувати та відпочити. Міра дуже відповідально ставляться до кожного свята, завжди дотримуються усіх традицій та часто вигадують нові, з кожним днем збагачуючи свою культуру. Приказка «Що краще працюєш - то краще відпочиваєш», певне, була вигадана саме ними.
Також варто зазначити, що міра люблять подорожувати та досліджувати нові землі, знайомитись з іншими людьми та ділитися із ними своїми традиціями, зокрема саме так святкування Дня Дарія охопило всю Імперію.
У цьому регіоні дуже розповсюджено гончарне майстерництво, саме звідси на полицях магазинів інших регіонів опиняється різний посуд. Не менш поширена ткацька діяльність: великою кількістю полотна Імперію забезпечують міри. Іграшки, інструменти, запчастини, взуття, меблі і багато чого іншого часто замовляється у цього польового народу.
Міра опинились під покровительством бога працьовитості та родючості Дарія, що сам є представником цієї раси, і за своє життя не мав ні дня без роботи.
Для них виснажливий і продуктивний день є звичайним, робота їх рятує від нудьги, а нудьга, за їхніми словами — вбиває. Але працють вони не просто так, а щоб потім файно відсвяткувати та відпочити. Міра дуже відповідально ставляться до кожного свята, завжди дотримуються усіх традицій та часто вигадують нові, з кожним днем збагачуючи свою культуру. Приказка «Що краще працюєш - то краще відпочиваєш», певне, була вигадана саме ними.
Також варто зазначити, що міра люблять подорожувати та досліджувати нові землі, знайомитись з іншими людьми та ділитися із ними своїми традиціями, зокрема саме так святкування Дня Дарія охопило всю Імперію.
У цьому регіоні дуже розповсюджено гончарне майстерництво, саме звідси на полицях магазинів інших регіонів опиняється різний посуд. Не менш поширена ткацька діяльність: великою кількістю полотна Імперію забезпечують міри. Іграшки, інструменти, запчастини, взуття, меблі і багато чого іншого часто замовляється у цього польового народу.
Бог праці та врожаю і покровитель мір - Дарій
ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО СМЕРТІ
Певне, немає більшого щастя у родині мір, ніж народження дитини. Знайомство із шаманством починаєтсья з самого дитинства, коли шаман накладає благословення на новонародженого, купаючи його у відварі різних трав. Цей народ дуже цінує і шанує свою родину, тому дуже часто вони живуть поколіннями в одному домі чи дворі, а у дітей дуже рідко не буває братів та сестер. Батьки постійно намагаються передати нащадкам своє ремесло, тож у цьому регіоні доволі поширена сімейна справа. Також у мір найбільш популярне явище підмайстерства.
Заводити партнерів міра починають у доволі ранньому віці, але до одруження це може дійти не скоро, до цього, як кажуть старші люди, молоді досліджують себе та людей навколо, шукаючи собі ідельного партнера. Одруження святкується декілька днів поспіль, адже це створення нової родини, ще більше свято ніж народження дитини. Наречені обмінюються між собою кільцями, котрі потім носитимуть на безіменних пальцях. На кожному весіллі обов’язково має бути присутній шаман, котрий проводитиме ритуал об’єднання двох шляхів в один; він відбувається у таїнстві від гостей, шаман точно повторює смужки наречених одне на одному, використовуючи власноруч зроблені фарби із замовлянням на злагоджене життя. Ця фарба тримається усе святкування і ще кілька днів після нього, вбираючись у шкіру і залишаючи своє значення до кінця життя.
Спалювання тіла для захоронення, як можна передбачити, також частина обов’язків шаманів: саме вони уміло підберуть мертвому правильну деревину для спалювання та правильний саджанець для очікування Розмови долі. Розмова долі — момент, що відбувається у житті кожної людини, незалежно, до якої раси вона належить; після смерті фізичного тіла смерть душі не настає, душа знаходиться біля Божества, очікуючи на вибір: або дати своїй душі нове тіло, або віддати всі частинки себе Божеству, або ж, у дуже рідкісних випадках — самому стати богом. Цей період очікування людина проводить у вигляді саджанця, за котрим ніхто не доглядає — кожна особистість має впоратись із Розмовою самостійно. Коли деревце згниє чи буде з’їдене шкідниками — це означатиме, що людина свій вибір зробила, це означає остаточну смерть.
Певне, немає більшого щастя у родині мір, ніж народження дитини. Знайомство із шаманством починаєтсья з самого дитинства, коли шаман накладає благословення на новонародженого, купаючи його у відварі різних трав. Цей народ дуже цінує і шанує свою родину, тому дуже часто вони живуть поколіннями в одному домі чи дворі, а у дітей дуже рідко не буває братів та сестер. Батьки постійно намагаються передати нащадкам своє ремесло, тож у цьому регіоні доволі поширена сімейна справа. Також у мір найбільш популярне явище підмайстерства.
Заводити партнерів міра починають у доволі ранньому віці, але до одруження це може дійти не скоро, до цього, як кажуть старші люди, молоді досліджують себе та людей навколо, шукаючи собі ідельного партнера. Одруження святкується декілька днів поспіль, адже це створення нової родини, ще більше свято ніж народження дитини. Наречені обмінюються між собою кільцями, котрі потім носитимуть на безіменних пальцях. На кожному весіллі обов’язково має бути присутній шаман, котрий проводитиме ритуал об’єднання двох шляхів в один; він відбувається у таїнстві від гостей, шаман точно повторює смужки наречених одне на одному, використовуючи власноруч зроблені фарби із замовлянням на злагоджене життя. Ця фарба тримається усе святкування і ще кілька днів після нього, вбираючись у шкіру і залишаючи своє значення до кінця життя.
Спалювання тіла для захоронення, як можна передбачити, також частина обов’язків шаманів: саме вони уміло підберуть мертвому правильну деревину для спалювання та правильний саджанець для очікування Розмови долі. Розмова долі — момент, що відбувається у житті кожної людини, незалежно, до якої раси вона належить; після смерті фізичного тіла смерть душі не настає, душа знаходиться біля Божества, очікуючи на вибір: або дати своїй душі нове тіло, або віддати всі частинки себе Божеству, або ж, у дуже рідкісних випадках — самому стати богом. Цей період очікування людина проводить у вигляді саджанця, за котрим ніхто не доглядає — кожна особистість має впоратись із Розмовою самостійно. Коли деревце згниє чи буде з’їдене шкідниками — це означатиме, що людина свій вибір зробила, це означає остаточну смерть.
Регіон мір на карті Імперії