ПЕРА
Єдина в Імперії раса наділена крилами та здатністю парувати на висоті. На цій сторінці Енциклопедії світу ви можете детально ознайомитись із особливостями пер.
СЕРЕД ВИСОЧЕННИХ ДЕРЕВ
На сході від системи гір Менатія розкидується ліс височенних дерев роду секвоядендронів із порожніми стовбурами, котрі стали до вподоби як житло крилатій расі — перам. Але дерева заселялися не тільки через зручність: їхня розлога коренева система віком понад тисячі років проривається на поверхню та утворює не зручний для будівництва рельєф, формуючи собою лабіринт, проте ці «кореневі печери» стали прихистком для диких тварин, що й не проти поживитись здобиччю з неба. У сучасності тварини вже не несуть такої небезпеки, як раніше, оскільки навички захисту і полювання розвиваються, проте земля досі майже не забудована.
Ще однією з особливостей регіону пер є розповсюджений особливий вид ліан — дерев’янистий, попри те, що для місцевого клімату ці рослини не притаманні. Пера навчились керувати ростом цих ліан та за допомогою них створювати «прибудови» до своїх осель у вигляді балконів, дахів, а також окремих кімнат. Ці дерев’янисті вічнозелені ліани мають ще одну особливість — на старих основах відростає м’якотіла лоза. Цю лозу дуже часто використовують для плетіння меблів та сіток-пасток, котрі використовують для відлову тварин та площі для приземлення паруючих на вітрі пер.
Польоти для високоживучої раси є невід’ємною частиною життя, відповідно на стволах дерев чи гілках завжди можна побачити звисаючі мотузки, драбини і сітки — вони спрощують приземлення та дозволяють легше і швидше пересуватися між дерев, правда, це не дуже зручно для гостей з інших регіонів. Так, для спрощення подолання шляхів через регіон пер, над коренями секвоядендронів було прокладено залізничні колії, що проходять усіма іншими регіонами. У будівництві було використано особливість дерев'янистих ліан — для основи. Технологія була розроблена панстантими спільно з мірами, а горніц і пера надавали безпеку будівельникам від диких тварин.
ПІДХОПЛЕНІ ВІТРОМ
Основна особливість пер, що відрізняє їх від інших рас - наявність крил та значної частини порожнистих кісток у тілі. Але стверджувати, що вони є летючим народом є не зовсім правильним, оскільки вони радше парують між різних висот, використовуючи опір повітря та відштовхування від поверхні, а також сильний вітер: достатньо знайти необхідний потік повітря, відштовхнутись ногами від гілки, розправити крила та полетіти, куди потрібно. Але це не стосується кожної касти раси.
Пера - єдина раса, що має в своєму соціумі розподіл на касти: снуваки, повітряки, падуни - від найвищої до найнижчої віповідно. Снуваки відрізняються від інших каст інакшою будовою тіла: вони мають більші крила, міцніші м’язи, а також особливу витягнуту будову ребер з відростком - кілем, що дозволяє перам снувати над вершинами секвоядендронів. Саме серед снуваків найбільш розповсюджені гени яскравого оперіння. Повітряки не дуже відмінні від найвищої касти, хіба тільки тілом і нездатністю до польотів; вони так само оселяються на деревах і носять схожий одяг. Падуни, в свою чергу, не живуть на висоті. Їхні оселі знаходяться у самому низу стовбурів дерев та у «кореневих печерах» на землі. До найнижчих належать особи з непристосованими для польотів крилами: маленькими, кривими, короткими; важкуватими кістками.
Окремою особливістю пер є рухливі вуха, що дозволяють прислухатися до навколища (навколишнє середовище), де постійно дме вітер та шерудить листя. Шкіра у пер не дуже бліда і не дуже смуглява, на обличчі розповсюджені родимі плями кольору волосся, але часто бувають і на тілі. Колір волосся й очей найчастіше трапляється світлих відтінків, а також яскравих насичених кольорів в осіб із геном яскравого оперіння.
Велика кількість смертей у пер спричинена падінням з висоти чи через диких тварин унизу, тому вказати точну середню тривалість життя доволі складно, хоча найстрашому відомому перу було 143 роки. Віком повноліття прийнято вважати 18-ти річчя.
Основна особливість пер, що відрізняє їх від інших рас - наявність крил та значної частини порожнистих кісток у тілі. Але стверджувати, що вони є летючим народом є не зовсім правильним, оскільки вони радше парують між різних висот, використовуючи опір повітря та відштовхування від поверхні, а також сильний вітер: достатньо знайти необхідний потік повітря, відштовхнутись ногами від гілки, розправити крила та полетіти, куди потрібно. Але це не стосується кожної касти раси.
Пера - єдина раса, що має в своєму соціумі розподіл на касти: снуваки, повітряки, падуни - від найвищої до найнижчої віповідно. Снуваки відрізняються від інших каст інакшою будовою тіла: вони мають більші крила, міцніші м’язи, а також особливу витягнуту будову ребер з відростком - кілем, що дозволяє перам снувати над вершинами секвоядендронів. Саме серед снуваків найбільш розповсюджені гени яскравого оперіння. Повітряки не дуже відмінні від найвищої касти, хіба тільки тілом і нездатністю до польотів; вони так само оселяються на деревах і носять схожий одяг. Падуни, в свою чергу, не живуть на висоті. Їхні оселі знаходяться у самому низу стовбурів дерев та у «кореневих печерах» на землі. До найнижчих належать особи з непристосованими для польотів крилами: маленькими, кривими, короткими; важкуватими кістками.
Окремою особливістю пер є рухливі вуха, що дозволяють прислухатися до навколища (навколишнє середовище), де постійно дме вітер та шерудить листя. Шкіра у пер не дуже бліда і не дуже смуглява, на обличчі розповсюджені родимі плями кольору волосся, але часто бувають і на тілі. Колір волосся й очей найчастіше трапляється світлих відтінків, а також яскравих насичених кольорів в осіб із геном яскравого оперіння.
Велика кількість смертей у пер спричинена падінням з висоти чи через диких тварин унизу, тому вказати точну середню тривалість життя доволі складно, хоча найстрашому відомому перу було 143 роки. Віком повноліття прийнято вважати 18-ти річчя.
Пара пер
ЖИТТЯ НА ВИСОТІ
Одяг пер залежить від того, до якої касти вони належать: снуваки особливо люблять виділятись з натовпу та підкреслювати красу своїх крил, а от падуни рідко можуть собі довзволити щось виразне та особливе. Але для кожної касти зберігається концепція зручності та практичності. Пера часто одягають декілька шарів одягу, окрім як періодів літньої спеки: перший шар має облягати тіло та зберігати тепло, а от другий шар допомагає його утримувати та самовиражатись. Деякі ж надають перевагу дуже легкому та вільному одягу, адже так, за їхніми словами, зручніше, і обмежуються простими підперезаними тканинами. Все індивідуально. Через наявність крил пошиття одягу у цієї раси є дещо проблематичним (тому кравці користуються особливою повагою), як і процес одягання: сорочки застібаються позаду або мають стрічки, котрі стягують тканини на спині та закріплюються попереду. Найбільш розповюдженою матеріалом для одягу є шовк. Верхній теплий одяг, на кшталт накидок та плащів, мають вирізи на спині, котрі потім накриваються додатковим шматком тканини, закриваючи вільні ділянки. Свій одяг пера прикрашають рослинними орнаментами. Більша частина взуття має м’яку підошву, котра складається з кількох шарів шкіри та цупкої тканини, що спрощує приземлення на гілки дерев. Але взуття з дерев’яною підошвою також зустрічається, здебільшого у пер, які протягом життя частіше користуються ногами, а не крилами.
Їжа пер складається переважно з супів, складовою яких часто є м’ясо впольованих тварин унизу. Серед житлових дерев трапляються і плодоносні, що теж збагачують раціон. Поля із зероновими культурами на території регіону пер наявні лише на півдні, де ліси поступово переходять у лісостеп. Божество створило птахів раніше за крилату расу, тому тут прийнято вважати пташок символом натхення, і вживати їх у їжу суворо заборонено. Найбільш популярною стравою, котру можна скуштувати у будь-якому куточку регіону пер, є суп з личинок шовкопряда на бульйоні бантенга.
Оселі пер завше просторі, адже великі крила займають багато місця, та й між поверхів снуються діти. Переважна кількість меблів сплетена з лози або зроблена з бамбуку, але більша частина є просто підвішеними шматами тканини до стелі - гамаками. Стіни дерева часто завішують шкурами тварин: і для краси, і для тепла, і для м’кості. Пера ніколи не напружуються в облаштуванні житла, хіба тільки снуваки забивають свої гнізда яскравим мотлохом, головне — аби було м’яке велике місце для сну та відпочинку. Кухні, як і ванни, всередині дерева ніколи не розміщаються, оскільки це небезно, тому вони знаходяться внизу, в оточені кам’яних стін та розраховані на кількох сімей дерев’яних багатоповерхівок навколо. На півдні регіону секвоядендрони не зустрічаються, тому там будинки переважно знаходять на землі, або складаються із систем надбудов на деревах та допоміжних балках.
Музика для пер є важливою частиною життя. Особливо поширені барабани та бубни, у популярності не уступають і різноманітні види флейт, навіть існують змагання: хто зіграє на більшій кількості флейт одначасно. Струнні інструменти менш поширені, проте знаходять собі місце в оркестрах.
ВІДПОЧИНОК ВІД ВІДПОЧИНКУ
Богом-покровителем пер є бог ліні Фоєль. Такий вибір може звучати досить дивно, але не для самих пер, поміж інших рас їх можна назвати найбільш лінивими. Вони не спішать жити, насолоджуються кожним днем та роблять те, що їм до вподоби. Власне, у порівнянні з іншими расами, вони є менш розвинутими. Але як часто кажуть: «Лінь — двигун прогресу», це гарно характеризує хитрість пер та їхню лінь думати над вирішенням проблем зайвий раз: методом безлічі спроб і помилок пера зручно облаштували все своє життя.
Вони люблять відпочивати і проводити час у колі друзів чи родини. Але це стосується не кожного, деякі, перед тим як побайдикувати, люблять попрацювати, такі пера навіть мають авторитет у мір - сусудів на півдні.
Вони доволі уперті: їх складно змусити займатися чимось, що їм не цікаво, тому і пошуками свого звання вони займаються дуже ретельно, щоб потім не змінювати і не перенавчатись.
Богом-покровителем пер є бог ліні Фоєль. Такий вибір може звучати досить дивно, але не для самих пер, поміж інших рас їх можна назвати найбільш лінивими. Вони не спішать жити, насолоджуються кожним днем та роблять те, що їм до вподоби. Власне, у порівнянні з іншими расами, вони є менш розвинутими. Але як часто кажуть: «Лінь — двигун прогресу», це гарно характеризує хитрість пер та їхню лінь думати над вирішенням проблем зайвий раз: методом безлічі спроб і помилок пера зручно облаштували все своє життя.
Вони люблять відпочивати і проводити час у колі друзів чи родини. Але це стосується не кожного, деякі, перед тим як побайдикувати, люблять попрацювати, такі пера навіть мають авторитет у мір - сусудів на півдні.
Вони доволі уперті: їх складно змусити займатися чимось, що їм не цікаво, тому і пошуками свого звання вони займаються дуже ретельно, щоб потім не змінювати і не перенавчатись.
Бог ліні і покровитель пер — Фоєль
ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО СМЕРТІ
Пера народжуються без пір’я, лише з невеличким пушком, а на спині у них знаходяться маленькі відростки, щільно притиснуті до тіла - майбутні крила. Пір’я виростає вже впродовж року життя, і до п’яти років діти вже вчаться ними керувати. Під час навчання в школі їм необхідно складати іспит, щоб отримати дозвіл на польоти - ліцензію. Не всім це вдається із першої сроби: іспит складається з практичної та теоретичної частин, якщо хтось не склав бодай один, ліцензію він не отримає, лише з наступною спробою через рік, максимальних спроб — три.
Пошук партнера для пер є дуже важливим, вони утворюють пари раз на все життя. Такий погляд на стосунки зусовлені тим, що догляд за крилами доволі складний, і без стороньої допомоги багато хто просто доводить пір’я до жахливого стану; догляд за крилами одне одного — найбільший прояв любові. Але і вибір партнера є непростим. Довгий час пера спостерігають за своїм можливим партнером, вивчають його, що йому чи їй подобається, і лише через тижні роздумів на пер очікує новий хвилюючий період – репетиція та здійснення шлюбного танцю, котрий кожен вивчає і вигадує самостійно, щоб так зізнатися у коханні. Таким чином пера показують, що готові заради свого кохання пожертвувати своїм часом, умінням і бажанням; перебороти лінь та зробити перший крок. Якщо людина, перед котрою танцює залицяльник, почне танцювати у відповідь, то це є згодою, а для відмови достатньо чухнути геть. Символом одруження у пер є браслет на нозі, зав’язаний партнерами одне одному; ці браслети вони разом роблять зі шкіри, переплетених ниток чи намистин, прикрашаючи фурнітурою, після згоди утворити родину, і ніколи не знімають. Так, якщо у парі хтось загинув, інший не може зняти браслет та знайти собі іншу сім’ю. Таким людям особливо важно, окрім того, що вони до кінця днів своїх приречені бути самотніми, інші можуть ставитись до нього неповажно, ніби це через самітника його ж партенер і загинув.
Пера — одна з рас, у котрої найбільш розповсюджені самогубства, і найчастіше вони спричинені втратою пір’я через так званий лисий вірус: пір’я починає випадати, а шкіра жахливо свербіти. Також ватро згадати і про крилатий грип, котрий може вразити кожного пера та спричинити жахливу слабкість, часто - летальний результат через нерозвинену медецину. Як і у всіх рас, у пер смерть не є трагедією, а є просто частиною коловороту життя. Найбільш популярним способом захоронення тіл є спалювання та висаджування дерева з використанням праху як добрива. Але не всі тіла вдається похоронити так: багато смертей відбувається через падіння під час польотів, і забрати тіло із зубів хижаків вже не вдається. У таких випадках прийнято вважати, що Розмова долі відбулась ще до смерті фізичного тіла, і потреби в очікуванні вибору від Божества немає. Розмова долі — момент, що відбувається у житті кожної людини, незалежно, до якої раси вона належить; після смерті фізичного тіла смерть душі не настає, душа знаходиться біля Божества, очікуючи на вибір: або дати своїй душі нове тіло, або віддати всі частинки себе Божеству, або ж, у диже рідкісних випадках — самому стати богом. Цей період очікування людина проводить у вигляді саджанця, за котрим ніхто не доглядає — кожна особистість має впоратись із Розмовою самостійно. Коли деревце згниє чи буде з’їдене шкідниками — це покаже, що людина свій вибір зробила, що означає остаточну смерть.
Пера народжуються без пір’я, лише з невеличким пушком, а на спині у них знаходяться маленькі відростки, щільно притиснуті до тіла - майбутні крила. Пір’я виростає вже впродовж року життя, і до п’яти років діти вже вчаться ними керувати. Під час навчання в школі їм необхідно складати іспит, щоб отримати дозвіл на польоти - ліцензію. Не всім це вдається із першої сроби: іспит складається з практичної та теоретичної частин, якщо хтось не склав бодай один, ліцензію він не отримає, лише з наступною спробою через рік, максимальних спроб — три.
Пошук партнера для пер є дуже важливим, вони утворюють пари раз на все життя. Такий погляд на стосунки зусовлені тим, що догляд за крилами доволі складний, і без стороньої допомоги багато хто просто доводить пір’я до жахливого стану; догляд за крилами одне одного — найбільший прояв любові. Але і вибір партнера є непростим. Довгий час пера спостерігають за своїм можливим партнером, вивчають його, що йому чи їй подобається, і лише через тижні роздумів на пер очікує новий хвилюючий період – репетиція та здійснення шлюбного танцю, котрий кожен вивчає і вигадує самостійно, щоб так зізнатися у коханні. Таким чином пера показують, що готові заради свого кохання пожертвувати своїм часом, умінням і бажанням; перебороти лінь та зробити перший крок. Якщо людина, перед котрою танцює залицяльник, почне танцювати у відповідь, то це є згодою, а для відмови достатньо чухнути геть. Символом одруження у пер є браслет на нозі, зав’язаний партнерами одне одному; ці браслети вони разом роблять зі шкіри, переплетених ниток чи намистин, прикрашаючи фурнітурою, після згоди утворити родину, і ніколи не знімають. Так, якщо у парі хтось загинув, інший не може зняти браслет та знайти собі іншу сім’ю. Таким людям особливо важно, окрім того, що вони до кінця днів своїх приречені бути самотніми, інші можуть ставитись до нього неповажно, ніби це через самітника його ж партенер і загинув.
Пера — одна з рас, у котрої найбільш розповсюджені самогубства, і найчастіше вони спричинені втратою пір’я через так званий лисий вірус: пір’я починає випадати, а шкіра жахливо свербіти. Також ватро згадати і про крилатий грип, котрий може вразити кожного пера та спричинити жахливу слабкість, часто - летальний результат через нерозвинену медецину. Як і у всіх рас, у пер смерть не є трагедією, а є просто частиною коловороту життя. Найбільш популярним способом захоронення тіл є спалювання та висаджування дерева з використанням праху як добрива. Але не всі тіла вдається похоронити так: багато смертей відбувається через падіння під час польотів, і забрати тіло із зубів хижаків вже не вдається. У таких випадках прийнято вважати, що Розмова долі відбулась ще до смерті фізичного тіла, і потреби в очікуванні вибору від Божества немає. Розмова долі — момент, що відбувається у житті кожної людини, незалежно, до якої раси вона належить; після смерті фізичного тіла смерть душі не настає, душа знаходиться біля Божества, очікуючи на вибір: або дати своїй душі нове тіло, або віддати всі частинки себе Божеству, або ж, у диже рідкісних випадках — самому стати богом. Цей період очікування людина проводить у вигляді саджанця, за котрим ніхто не доглядає — кожна особистість має впоратись із Розмовою самостійно. Коли деревце згниє чи буде з’їдене шкідниками — це покаже, що людина свій вибір зробила, що означає остаточну смерть.
Регіон пер на карті Імперії
ПРЕДСТАВНИКИ РАСИ В МАЛЬОПИСІ
Яків Жук